„Якщо навіть я раптом впаду, то не в землю, а в пісню піду”

Арно Бабаджанян

(22.01.1921-11.11.1983)

Сьогодні йому було б 91. Талановитий і дуже популярний у СРСР вірменський радянський композитор народний артист СРСР Роберт Арутюнович Бабаджанян народився 22 січня 1921 року в Єревані в сім”ї викладача. Свій перший музикальний твір написав у 9 років. Хлопця помітив і підтримав А.І.Хачатурян. Спочатку майбутній композитор навчався у Москві в училищі Гнесіних, потім у Єреванській консерваторії, де потім викладав форте”яно. Найбільше відомий як пісняр. Але писав і академічну музику. За свою плідну творчу роботу нагороджений Орденом Леніна, Орденом Трудового Червоного Прапора. Йому двічі присвоювалась Сталінська премія (1950, 1953) та двічі Державна премія Вірменської РСР (1967, 1983). Успішно співпрацював з поетами Робертом Рождєственським, Євгеном Євтушенком, Андрієм Вознесенським, Леонідом Дербеньовим, Андрієм Дементьєвим...

Наш автор, член Союза писателей России Николай Яременко сообщил, что по своей воле посетил дап села Полтавской области, которые связаны с Максимом Горьким и акдемиком Остроградским.

Вот что он он написал: "побывал сегодня в Мануйловке и Пашеновке Полтаской оласти. У памятника Горькому, современные босяки пьют, курят и шприцы валяются. Как построили "комуняки", только после них двери покрасили, а вход со двора...

Пашеновка - захудалая задрыпанка, но доску Остроградскому поменяли, повесили на волапуке.

Акедемик, но чей?

Рядом поставили памятник голодоморный. Дорог после "панування" незалежных, хуже чем после фашистских бомбежек..."

С поклоном, Николай.

Смотри фото...

               ЕРІХ  МЮЗАМ

                          Принцип               

            Не  бійся  смерті  і  повір:

            Без  тебе  всесвіт  обійдеться.

            Й  твоя  ясна  зоря  із  зір,

            Як  ти,  з  орбіти  не  зірветься.

            Поки  живеш,  потрібен  ти.

            Щоб  в  пам”яті  живих  зостався,

            Ти  мусиш  справу  берегти,

            Що  сил  для  неї  набирався.

            Живи,  щоб  міг  від  нас  піти

            Обов”язку  свідомим,  гідно.

            Й  твоя  щоб  справа,  а  не  ти

            Була  для  людства  необхідна!

Переклад  з  німецької  мови  Миколи  Безкоровайного

ЕРІХ  КУРТ  МЮЗАМ

(06.041878-10.07.1934)

6  квітня  2008  року  виповнилося  130  років  від  дня  народження,  а  10  липня  2009  року  минуло  75  років  від  дня  загибелі у  фашистському  концтаборі  німецького  революціонера,  письменника-антифашиста,  поета,  Еріха  Курта  Мюзама.  Людини    незвичайної,  несхожої  на  інших  ні  за  своєю  поведінкою,  ні  за  долею.                      

                      МУСА  ДЖАЛІЛЬ

                                       (1906-1944)

                                    Катові

                        Ні,  на  коліна,  брешеш,  кат,  не  стану,

                        Хоч  кинь  в  катівню,  хоч  в  раби  продай!

                        Прощення  не  молю,  на  весь  зріст  стану,

                        Хоч  голову  сокирою  зрубай!

                        Шкода,  що  я  вас,  нелюдська  породо,

                        Не  тисячу,  а  сотню  лиш  поклав.           

                        І  ось  за  це  я  у  свого  народу

                        Прощення  на  колінах  би  благав!

                        листопад  1943

МУСА  ДЖАЛІЛЬ

Моабітський  зошит

Любов

 Любов  так  довго  юнака  томила,

Що,  серця  заглушаючи  биття, 

“Люблю”  прошепотів  він  раз  несміло,

Та  не  почув  від  милої  “І  я!”

Чи то лише так  пристрасть  маскувалась,

А  чи  байдужий  справді  він  їй  був, -

Не  в  тому  річ.  Вогняно  розгорялась 

Любов  у  серці,  де  б  джигіт  не  був...

                        МУСА  ДЖАЛІЛЬ

                                    Ти  забудеш

                               Все  життя  моє  перед  тобою

                               Зламаною  квіткою  впаде.

                               З  вулиці  захоплена  сльотою

                               Ти  в  будинок  затишний  ввійдеш.

                               Ти  забудеш,  як  іще  недавно 

                               Квітка  та,  прим’ята  на  ходу,

                               Розцвітала  радісно  і  славно

                               І  духмяно  у  твоїм  саду...

         МУСА  ДЖАЛІЛЬ

                   До  смерті

         З твоїх лабет я, смерте, виривавсь

         Нерідко на війні.

         Було, від згубних пасток рятувавсь:

         Вважай, везло мені.

         Силкуючись здолать, душа моя

         З тобою у борні.

         Та тільки глибше загрузаю я

         В твоїй дряговині...

               МУСА  ДЖАЛІЛЬ

                              (1906-1944)

                            БРАТСТВО

                   Наш  братній  союз,  Україно,

                   Як  сталь,  гартувався  в  огні.

                   Ти  бачила  кров  і  руїни,

                   Розп’ята  була  на  стіні.

                   І  степ  твій  родючий,  зелений,

                   Чужинець  топтав  і  палив.

                   Лиш  попіл  гіркий  і  страшенний 

                   Фашист  після  себе  лишив...

МУСА ДЖАЛIЛЬ:  Піснею  життя  моє  звучало  - Смерть  хай  теж  як  пісня  продзвенить! 

(Слово  з  фашистської  катівні)

„Джалиль  (Джалилов)  Муса  Мустафович  (1906-44),  тат. сов.  поэт.  Герой  Сов.  Союза  (1956,  посм.).  Член  КПСС  с  1929.  Лирические  стихи,  поэмы,  либретто  опер  „Алтынчач”  („Золотоволосая”,  1941),  „Ильдар”  (1941).  Цикл  стихав  „Моабитская  тетрадь”  (Лен.  пр.,  1957,  посм.)  -  гимн  бесстрашию  и  стойкости  сов.  человека.  В  1942  был  ранен,  взят  в  плен.  Казнен  в  фашист ской  тюрьме”.       

 Такими  конспективними  словами  повідомляє  про  Мусу  Джаліля  „Советский  энциклопедический  словарь”  (Москва,  „Советская  энциклопедия”,  1985)...

                     Г Е Н Р І Х    Г Е Й Н Е

              (13.12.1797-17.02.1856)

                      НОВА  ВЕСНА

                            (1831)

                             ***

           В  небі  зорі  ходять  так  вже  тихо,

           Що  не  знають  навіть,  як  ступить,

           Землю  щоб  не  розбудити  часом,

           Що  у  ночі  в  пелені  вже  спить.

           Ліс  принишк...Стоїть  собі  і  слуха,

           Тишу  п’є  усим  своїм  зелом.

           І  гора  заснула,  простягнувши

           Тінь  рукату  над  моїм  селом.

           Зойк  чи  викрик?  У  моєму  серці

           Ніби  відгукнулося  ім’я.

           Був  то  голос  милої  моєї,

           А  чи  тільки  пісня  солов’я?

           Переклад  з  німецької  мови 

                    Г Е Н Р І Х    Г Е Й Н Е

                 (13.12.1797-17.02.1856)

            (З циклу “Повернення на Батьківщину”)

                            ***

         Коли  ти  нарешті  за  мене  підéш,                 

         Тобі  будуть  заздрити  люди,

         Життя  безтурботне  у  мене  знайдéш,

         Яке  повне  радості  буде.

         Я  ладен  терпіти  гризню  -  не  болить,

         Й  шаленство  твоє  заспокою;

         Та  вірші  мої  як  не  будеш  хвалить,

         То  знай  -  розлучуся  з  тобою.

         Переклад  з  німецької  мови 

         Миколи  Безкоровайного

                                                        Г Е Н Р І Х    Г Е Й Н Е

                                    (13.12.1797-17.02.1856)

                            (З  циклу  “Повернення  на  Батьківщину”)

                                               ***

                                      Коли  тебе  у  віконці 

                                      Я  ранком  вгледжу,  дівча,

                                      Враз  сходить  над світом  сонце -

                                      Й  лишає  мене  печаль.

                                      Очей  темнокарих  погляд

                                      В  душу  мені  зазира:

                                      Хто  є  ти,  чужинцю  хворий,

                                      І  в  чому  твоя  жура?

                                      Я  є  поет  німецький...

                                      Зна  мене  ця  земля.

                                      Згадують  кращі  ймення -

                                      Між  ними  й  моє  ім’я.

                                      А  горе...  Воно  сьогодні

                                      Не  рідкість,  дитя  моє.

                                      Згадують  гірші  болі -

                                      І  мій  біль  між  ними  є.

                                     Переклад  з  німецької  мови

                                      Миколи  Безкоровайного

                           Г Е Н Р І Х    Г Е Й Н Е

            (З  циклу  “Повернення  на  Батьківщину”)

                                        ***

                    Я  болі  свої  і  печалі

                   Відлить  в  однім  слові  б  хотів

                   І  кинуть  на  вітер  веселий,

                   А  він  щоб  з  ним  далі  летів.

                   До  тебе,  кохана,  хай лине

                   Те  зболене  слово  моє,

                   Щоб  чула  його  щохвилини

                   Й  відчула  б,  де  ти  тільки  є.

                            Й   коли  в  час  нічної  дрімоти

                   Ти очі  б  закрила  для  сну,

                   Слідом  за  тобою  те  слово

                   У  казку  пішло  б  чарівну.

                   Переклад з німецької  мови

                   Миколи  Безкоровайного    

                       Г Е Н Р І Х    Г Е Й Н Е

                     (13.12.1797-17.02.1856)

                      ПОДОРОЖ  ДО  ГАРЦУ

                                (1824)

                           П р о л о г

                   Чорні  фраки,  шовк  панчохів,

                   Сніжнобілії  манжети,

                   Ніжні  речі  та  обійми  - 

                   Ах,  чи  має  серце  все  те?

                   Тепле  почуття  душевне,

                   Серце  в  грудях  із  коханням? 

                   Ах,  як  мучать  мене  співи

                   Про  несправжнії  страждання.

                   Я  б  хотів  піднятись  в  гори,

                   Де  стоять  хатини  скромні,

                   Де  повітря  свіже  й  вільне,

                   Дихать  щоб  на  груди  повні.

                   Я  б  хотів  піднятись  в  гори,

                   Де  ялини  в  небо  пнуться,

                   Шум  струмків  і  спів  пташиний,

                   Горді  хмари  десь  несуться.

                   Прощавайте,  світлі  зали!

                   Світле  панство,  залишайтесь!

                   Я  б  хотів  піднятись  в  гори,

                   Зверху  щоби  з  вас  сміятись.

Переклад  з  німецької  мови  М.Безкоровайного