Які рекрути - "модернизатори", такі й їх "бренди" , - такі й результати "модернизованої" КПУ: 5 копійок / %% у базарний виборчий день.
|
|
Так, у 2006 році за достовірними даними з Партією регіонів яка обіцяла „покращення вашого життя вже сьогодні” працювала група американських політтехнологів на чолі з Полом Манафотом. Допомагали Едуард Прутнік, та Ігор Чабан.
З БЮТ, що „боровся за справедливість”, працювали Дмитро Видрін, Олег Медвєдєв, Віктор Уколов, Олексій Ковжун та організатор з’їздів блоку Микола Баграєв.
З „Нашою Україною”, яка закликала „не зрадити Майдан” працювала команда Романа Безсмертного у складі Ігоря Жданова, Анатолія Луценко та Тетяни Мокріді.
Виборчими технологіями у СПУ, яка „будувала Європу в Україні”, здебільшого займалися колишній „сірий кардинал” партії Йосип Вінський, та Ярослав Мендусь.
З КПУ „чиї погляди поділяли генії” працювала група Миколи Вересня і Петро Шелест (до речі, онук колишнього секретаря КПУ).
„Віче” вів Вадим Карасьов, „Пору-ПРП”, чиї „громадянські вчинки змінювали історію”, - Ігор Гринів, Ярослав Лесюк та Денис Богуш, Народний Блок Литвина – Кость Бондаренко. Нарешті ПСПУ консультували Ігор Шувалов і Дмитро Бєлянський.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов каже, що мінімальна вартість групи політтехнологів найвищого рівня складає мінімум $200 тис. за весь виборчий цикл. При цьому підкреслює, що зарплата політтехнологів у зв’язку з достроковими виборами не зросте, а може навіть й зменшитися, оскільки „фінансовий пік” був пройдений у 2004 і 2006 році. „Основні ресурси витрачатимуться на рекламу, мітинги, комісії, мобілізацію виборців, і це ті гроші, які забиратимуться у політтехнологів”, - зауважує він.
Інтерв'ю Микола Вересень | Розпад Радянського Союзу. Усна історія незалежної України - 1988-1991 http://oralhistory.org.ua/interview-ua/396/
|
Микола Вересень (Микола Костянтинович Ситник) – український журналіст. У 1989 –2001 рр. – кореспондент Всесвітньої служби Бі-Бі-Сі (BBC). З 1995 р. – автор і ведучий низки телевізійних програм. Ведучий телепрограми «Особливий погляд з Миколою Вереснем» на телеканалі «1+1» (2011).
|
|
|
 |
Де це було?
Пiд Києвом. Пiд Києвом стояла, ми дiйсно знайшли цей бронетранспортер, броньовану таку машину, вони стояли там на околицях, але їх було, от ми нарахували один, вiн там схований був за кущами, ось. I коли вони побачили, що ми туди дивимось, вони нас з Мартою забрали, почали щось з’ясовувати у Сьюзен, ну десь пiвгодини комусь вони дзвонили, щось їм, мабуть, сказали, що треба вiдпускати. Ну, нас вiдпустили. I потiм подзвонив Мороз до мене, це вже було 22‑го. Тому що на 24‑те було вже призначено (01:20:00) засiдання Верховної Ради, i сказав, що я єдиний свiдок, який знає, що вiн був проти ГКЧП. Тому що тодi ми з ним зустрiлися, вiн сказав, що… А його будуть бити. Мабуть, вiн це вiдчував, що Верховна Рада буде проти комунiстiв, соцiалiстiв. I вiн попросив, щоб я пiдтримав його.
Я зробив дуже негарний, негарну дiю в своєму життi, я вважаю досить такою негативною, я спочатку сказав:”Так”, а потiм сказав:”Нi”. Тобто я сказав:”Так”. Тому що: ну чому “ні”. А потiм, подумавши десь двi години, я подумав, що я не маю права братися до полiтичної боротьби, до полiтичних суперечок. Я маю бути осторонь, як журналiст. I якщо почнеться дiйсно серйознi якiсь розслiдування, то я маю виступати в ролi свiдка.
А я не можу бути свiдком, (01:21:00)так би мовити, бо за, за станом. Я йому подзвонив назад i сказав:”Пан Мороз, я забираю свої слова”. Вiн сказав…, ми так, ми трошки тодi не знайшли порозумiння. Вiн дiйсно сказав 24‑го числа, що єдиний журналiст, який, єдина людина, яка знає, що я був проти ГКЧП, це був там нагорi Верховної Ради, i звуть Микола Вересень, вiн кореспондент Бi-Бi-Сi. До мене дiйсно пiдiйшли потiм нацiонал‑демократи, сказали:”Чи було таке?” Я сказав:”Так, це таке було”.
I ось, потiм подiї розвивались дуже швидко, я не пам’ятаю багатьох моментiв, але я пам’ятаю дуже добре, як я прийшов до ЦК, а як Ви пам’ятаєте, ЦК було блоковано, блоковано не з… Верховна Рада прийняла рiшення про те, щоб закрити ЦК, а мiська рада, мерiя Києва, значить, тому що це власнiсть Києва, (01:22:00) це територiя Києва, а там було десь фiфтi‑фiфтi, там 50-т на 50-т було демократiв i комунiстiв, i комунiсти, мабуть, злякалися, i демократи прийняли рiшення, що закрити, ось.
I тодi, значить, я ходив по тому ЦК, як я не знаю, це було якесь, ну просто, ну, ну, ну, ну маразм якийсь, такого не буває в свiтi. Там не було жодного «цековця», i якiсь журналiсти ходили, воно все вiдкрите, ходи куди хочеш. I опечатував же ж Пронюк, Євген Пронюк ‑ це голова полiтв’язнiв, цього Товариства полiтвязнiв, це iронiя долi, бiльшої я не бачив в своєму життi: Голова, вiн 17 рокiв вiдсидiв, органiзацiї колишнiх полiтв’язнiв колишнього СРСР, йому доручили, вiн був голов… вiн був у Київрадi, Київськiй радi, i йому доручили опечатати ЦК.
(01:23:00) I я ходив, i пiдiйшов до кабiнету Гуренка, в нього була велика печать i на нiй було написано:”Євген Пронюк” (смiється), повнiстю все перевернулося, розумiєш? Ось. Тодi ж ми потрапили, я тодi працював, мене попросив МIД, щоб я опiкувався з… якась францужанка, з Фiгаро, менi здається, ось. I ми з нею працювали, i потрапили потiм в ЦК в “шифровальный кабинет”, це бiля кабiнету Гуренка ‑ першого секретаря була спецiальна кiмната ‑ там де всi таємнi коди,шифри, все, все, все було. Я тодi дiзнався, який, можу у Вас спитати, нiхто не вiдгадає, як шифрована назва Полiтбюро ЦК КПРС? Знаєте?
Нi.
I це дуже швидко все, цей калейдоскоп, воно все… закрили ЦК, потiм щось, потiм я…, потiм пiшли всi на… Це так еклектично згадую. Потiм всi пiшли на якiсь величезнi мiтинги, i я ходив просто один по цьому ЦК, всюди порожньо, все, нiкого немає. Раптом дивлюсь – якийсь депутат iде, Збiтнєв Юра. Я кажу: “Що ти йдеш?” Вiн каже: “Iди зi мною”. Я пiшов з ним, (01:26:00) може, я розповiдав, я не знаю, все це збиває. Пiшов, ми так iдемо, i там ще хтось долучився один, другий, так вчетвiрко ми вже iдемо, потiм дивлюсь ‑ ще там, п’ять. А вiн так все iде, iде, iде, i ми по сходах, сходах, сходах. А потiм сходи на горище, такi вже не мармуровi, а такi, драбина, i на горище. I ми залiзли туди, а там смiття таке, я кажу: “О, в ЦК єдине мiсце, де все ж таки є смiття”. Там все таке було вилизане, вичищене. I потiм ‑ на, на дах.
Вiн каже: “Ну що, що, ‑ каже, ‑ куди йдемо? Червону ганчiрку знiмати будемо”. Я так:”О‑о‑о!”. Так що можеш подивиться, цi руки знiмали червоний прапор ЦК, ось вони, от. (Смiх). Ми зняли тодi прапор гарненько, у Збiтнєва є, до речi, цей, як це називається, то, що закручується ‑ гайка, яка тримала той прапор, (01:27:00) вiн її скрутив собi, ось.
Там не такий прапор, що так пiднiмається, а там цiла ця штука, вона опускається, прив’язується, потiм пiднiмається, i на гайку закручується. Ця гайка, значить, десь є у Юри Збiтнєва, це гайка з того, з тих часiв, ось. I все це вiдбувалося на рiвнi емоцiй, i на рiвнi натовпу, на рiвнi журналiстiв, якi це все спостерiгали, а безперечно, iстеблiшмент десь сидiв у Кравчука в кабiнетi i думав, що робити з тим, що впало в руки, i треба тепер якось з тим всiм розбиратися.
Так. I коли, в який день це було?
Коли ми знiмали прапор?
Так.
О, не знаю, не пам’ятаю, не буду брехати, не пам’ятаю.
***
Микола Вересень (справжнє ім'я Микола Костянтинович Ситник); народився 5 січня 1960 року вКиєві) — український журналіст, громадський та політичний діяч,актор. Освіта: Київський університет ім. Тараса Шевченка, історичнийфакультет (1977—1983); аспірант Інституту історії НАНУ (1987—1990); 1976 — археолог-реставратор історичного заповідника «Херсонес»,Інституту археології АН УРСР; 1979—1980 — моряк далекого плавання (науково-дослідні судна АНУ «Михайло Ломоносов» та «Академік Вернадський»), Морський гідрофізичний інститут АН УРСР; 1983—1990 — викладач історії, Київське педагогічне училище № 1. Академік Національної телеакадемії України (1998) Приз «Золота Ера» за ток-шоу «Табу» (1997, Національна телекомпанія України). Володар титулів «Всенародне визнання» за здобутки в українській журналістиці (1997, Всеукраїнський фестиваль журналістики), «Журналіст року-98» (Загальнонаціональна програма «Людина року»). Лауреат Міжнародної премії «За сприяння свободі слова ім. Василя Стуса» (1998). 2005 — Міжнародна нагорода «Свобода преси» Канадської організації журналістів за свободу слова (Canadian Journalists for Free Expression) за діяльність на 5-му каналі під час Помаранчевої революції 2011 - журналіст ЧАКТ "ТВА" На виборах до Верховної Ради України 2002 р. кандидат в народні депутати України від блоку «Команда озимого покоління», № 3 в списку. Батько Костянтин Ситник (1926) — академік НАНУ, народний депутат України; дружина Олександра (1960) — викладач; дочка Олександра (1981); дочка Романа (1999). *** Костянти́н Мерку́рійович Си́тник (*3 червня 1926,Луганськ) — ботанік, фізіолог рослин родом з Луганська, дійсний членАН УРСР (з 1973; з 1974 її віце-президент), Почесний директорІнституту ботаніки ім. М. Г. Холодного НАН України, голова Комісії НАН України з розробки наукової спадщини академіка В. І. Вернадського, академік НАН України. Член Українського ботанічного товариства, почесний член Російського товариства фізіологів рослин. Народився 3 червня 1926 в м. Луганську. Закінчив Луганський педагогічний інститут (1945—49), факультет природознавства, «Хімія і природознавство»; у 1949—50 рр. — асистент Луганського педагогічного інституту. Політична діяльність Був членом ЦК Компартії України (1982—1990), обирався депутатом Верховної Ради УРСР X та XI скликань, був Головою Верховної Ради УРСР Х скликання. Він є лауреатом Державних премій СРСР та України в галузі науки і техніки та премії ім. М. Г. Холодного (1979), нагороджений медаллю «В память 1500-летия Киева». За внесок у розбудову української держави нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України. Син Микола Вересень (1960), онуки: Олександра (1981); Романа (1999). *** РЕЗЮМЕ: Стосовно РЕКРУТА Миколи Вересня - все зрозуміло. Готовий працювати під будь яким прапором. Як й його державник - тату. Стосовно Петра Шелеста, онука відомого першого секретаря ЦК КПУ Петра Юхимовича Шелеста, слід додати: він - позапартійна людина ( http://gazeta.ua/post/100318 ). До появи в офісі КПУ в ролі адміністратора офіціального сайта КПУ і керівника прес-служби П.Симоненка, - працював начебто в прес-службі СДПУ(о). Які рекрути, - така й агітаційно-пропагандистька продукція. Включаючи новий модернизований торгово- виборчий бренд КПУ с т.зв. ПОЛУМЕСЯЦЕМ, який тихою сапою вже оселівся на логотипе майже всіх партійних видань, червоних прапорах КПУ, офіційних нагрудних знаках КПУ, - посунув з них як силуєт Леніна, який прописано в офіційному Статуті КПУ, - так і офіційну емблему КПУ. Які рекрути - "модернизатори", такі й їх "бренди" , - такі й результати "модернизованої" КПУ: 5 копійок/ %% у базарний виборчий день.Освіта і домедійна робота
Журналістика і телебачення
Нагороди та відзнаки
Політична діяльність
Родина
Наукова діяльність
Родина
Обсудить на форуме
Поделиться новостью: